Очолював національну команду в її дебютному відбірному циклі − до Євро-1996. Під керівництвом Анатолія Конькова «синьо-жовті» провели протягом 1995 року сім матчів, вигравши з них три, та зазнавши чотирьох поразок.
|
матчі |
перемоги |
нічиї |
поразки |
м’ячі |
очки |
% |
|
7 |
3 |
0 |
4 |
8-13 |
6 |
42,86 |
Народився 19 вересня 1949 року в Красному Лучі.
Заслужений майстер спорту СРСР (1975).
Перший матч у якості головного тренера збірної України:
Хорватія − Україна − 4:0 (25 березня 1995 року).
Останній матч у якості головного тренера збірної України:
Італія − Україна − 3:1 (11 листопада 1995 року).
Участь у чемпіонатах Європи та світу
Євро-1996 Четверте місце в кваліфікації.
Тренерська кар’єра
1982-85 «Таврія» Сімферополь
1987-89 «Шахтар» Донецьк
1990 «Зеніт» Санкт-Петербург (Росія)
1994 Юнацька збірна України
1995 Національна збірна України
1998-00 «Ворскла» Полтава
2001 «Сталь» Алчевськ
2004-06 «Інтер» Баку (Азербайджан)
Кар’єра гравця:
1965-67 «Авангард» Краматорськ
1968-74 «Шахтар» Донецьк
1975-81 «Динамо» Київ
За збірну СРСР провів 47 матчів, забив 8 голів.
Досягнення гравця
Чемпіон СРСР (1975, 1977, 1979, 1981).
Срібний призер чемпіонату СРСР (1976-осінь, 1978).
Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1979).
Володар Кубка СРСР (1978).
Володар Кубка кубків УЄФА (1975).
Володар Суперкубка УЄФА (1975).
Срібний призер Євро-1972.
Бронзовий призер Олімпіади (1976).
Державні нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня.
Перед тим, як очолити «Таврію», а згодом «Шахтар», Анатолій Коньков виконував у цих командах обов’язки асистента головного тренера. Залишивши «Ворсклу» в 2001-му, деякий час працював виконавчим директором Професіональної футбольної ліги. В 2004-му, теж недовго, перебував на посаді віце-президента донецького «Металурга». У аналогічному статусі закінчував роботу і в азербайджанському «Інтері». У 2007-му став президентом київського футбольного клубу «Старт», у 2008-му - спортивним директором алчевської «Сталі».
