У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Тернопільську область.

Глибокі дослідження перших кроків футболу на теренах нинішньої Тернопільщини, на жаль, досі не проводилися. Принаймні про проведення офіційних змагань у цьому регіоні до Першої світової війни (1914 р.) документальних матеріалів поки не знайдено. Наразі відомо лише, що перший в історії тернопільського спорту футбольний матч відбувся 21 серпня 1909 року між «Поділлям» і «Кресами», проте інформація про результат цієї зустрічі до наших днів не дійшла. Через кілька днів, 27 серпня, повторний матч цих команд виграли «Креси» з рахунком 5:4.

Із Польщі − до Союзу
У 20-30-і роки ХХ століття існував добрий десяток команд, які формувалися тут зазвичай на основі національної приналежності, представляючи українську, польську, єврейську громади тощо. Проте помітних успіхів у змаганнях Польщі (нагадаю, що до складу СРСР Тернопільщина увійшла у 1939 році) місцеві команди не досягали. Відсутність сильних футбольних традицій не сприяла створенню потужного колективу і після Великої вітчизняної війни. Про що говорити, коли у 1950-х роках найсильнішою командою було тернопільське «Динамо», яке виступало у змаганнях колективів фізичної культури.

Хиткий майстрівський статус
У 1958 році була створена нова команда − «Авангард». У 1965-му вона фінішувала другою в зональному турнірі. А через три роки колектив виборов чемпіонське звання в класі «Б», здобувши право виступати у змаганнях команд майстрів. Проте закріпитися на цьому рівні тернополянам не вдалося. Команда, перейменована в «Будівельник», регулярно посідала місце в другому десятку, а в 1974 році, опинившись передостанньою, втратила майстрівський статус і відтак була розформована.

Шлях нагору
Повернення великого футболу до Тернополя пов’язане з командою «Нива». Створив її у Підгайцях, що тоді належали до Бережанського району, у червні 1978 року голова місцевого колгоспу «Шлях до комунізму» Іван Потупа. Двічі поспіль команда потрапляла до фінальної пульки змагань колективів фізкультури, і обидва рази посідала другу сходинку в турнірі переможців шести зональних турнірів. Нарешті, третя спроба підвищитися у класі виявилася вдалою, і 16 жовтня 1982 року «Нива» повернула області право участі у першості СРСР, здобувши путівку до другої ліги. Два роки команда представляла Бережани, а у 1985 році перебазувалася до Тернополя.

Домашня команда
Кістяк того колективу складався з талановитих місцевих гравців, а також виконавців із сусідньої Львівщини. Імена Ігоря Яворського, Володимира Венгриновича, Ігоря Біскупа, Романа Мацюпи, Петра Прядуна, Анатолія Назаренка, Ігоря Покидька, Віктора Сухенка, братів Ігоря і Володимира Сороцьких та їхніх товаришів і досі на вустах у місцевих прихильників футболу. У ті часи мало кому з суперників удавалося залишити Тернопіль зі щитом, а в сезонах 1987 і 1989 рр. команда вдало виступала і в гостях і, як наслідок, посідала відповідно третю та другу сходинку в турнірній таблиці, а її лідер − центральний нападник Ігор Яворський − виборював звання найкращого бомбардира (23 та 35 результативних ударів відповідно) . 

Стабільні 90-ті
«Нива» − одна з шести команд, що брали участь у всіх без винятку перших десяти чемпіонатах незалежної України. Тернополяни, продовжуючи традиції 80-х, як правило, вдало виступали вдома, відчуваючи серйозну підтримку рідних трибун. Найбільш вдалими були сезони 1993/94 і 1997/98 рр., коли вони піднімалися в турнірній таблиці на підсумкову сьому сходинку. У першому випадку команду очолював Леонід Буряк, а президентом був Володимир Коваль, за чотири роки клуб належав Олександру Кривому, а тренерську посаду обіймав Ігор Яворський. Дмитро Тяпушкін, Андрій Василитчук, Сергій Шищенко, Сергій Леженцев, Владислав Тернавський, Олег Ящук, Микола Закотюк, Юрій Никитенко, Андрій Кирлик, брати Таріел та Автанділ Капанадзе − найбільш відомі виконавці з тих, хто засвітився тоді в «Ниві».

Невдалі спроби
Тернопільщина − один із найслабших у фінансовому плані регіон України. Тож не дивно, що і «Нива» не відзначалася стабільним матеріальним становищем. Насамперед цей чинник призвів до різкого погіршення результатів клубу, який транзитом через першу лігу в 2002-му опинився в другому дивізіоні, де виступає й нині. За часів незалежності були спроби створити міцні клуби і в райцентрах. Зокрема, у змаганнях професіоналів засвітилися команди з Чорткова, Заліщиків, Бережан, але й вони не витримували темпів поруч із більш заможними та успішними. 

Невтішна ситуація
Певною мірою животіння «Ниви» є наслідком і невтішної ситуації в місцевому аматорському футболі. Складна економічна ситуація, ротація керівників місцевих держадміністрацій, від позиції яких багато в чому залежить фінансування того чи іншого спортивного колективу, не дали змоги заявити на обласну першість більше восьми команд. Окрім того, не проводиться турнір серед юнацьких складів колективів, які виступають у турнірі − більшість із них заледве спроможні виступити бодай у головному змаганні. 

Відсутність уваги
«Ми прагнемо, щоб у чемпіонаті краю виступали команди з усіх районів і Тернополя. Та якщо фінансування професійних клубів є прерогативою їхніх власників, то масовий спорт мають підтримувати держава і територіальні громади, - розмірковує голова обласної ФФ Володимир Мариновський. − На мій погляд, до нинішньої ситуації призвело те, що серед посадовців у районах нема тих, які б переймалися долею місцевого футболу і загалом спорту. Тому й не заявили свої команди на обласну першість Заліщицький, Гусятинський, Тернопільський, Борщівський і Бучацький райони, футболісти яких свого часу гідно захищали честь краю на всеукраїнських турнірах. Занедбали колективи, які задавали тон в чемпіонатах краю, і на Кременеччині, Збаражчині, Підгаєччині, Зборівщині та Козівщині».

Євро-2012 − у Тернополі?
Місцеві прихильники футболу сподіваються, що наступний чемпіонат Європи дасть імпульс розвитку гри в регіоні, і влада на місцях нарешті приділятиме найпопулярнішому видові спорту належну увагу. Тернопіль не є приймаючим містом Євро-2012, але форум може не оминути обласний центр, включений в офіційний каталог УЄФА як місто, де може тренуватися одна з команд-учасниць Турніру. Таке рішення прийнято в липні 2010 року після інспекції міста департаментом з організації заходів УЄФА. Мариновський стримано коментує цю подію: «Звичайно, це не може не радувати. Та  роботи для здійснення основної мети − непочатий край. Як член виконкому Федерації футболу України, я побував на багатьох вітчизняних і зарубіжних стадіонах, де відбувалися або проходитимуть такі змагання. Необхідно ще дуже багато зробити щодо реконструкції спортарени і розвитку відповідної міської інфраструктури. Тож потрібно долучитися всім, хто зобов’язався перед державою реалізувати цей проект».